Наприкінці 1970-х років актуальними стали наукові проблеми, пов’язані зі створенням та ефективним використанням засобів автоматизації планування, проєктування й управління різноманітними процесами та об’єктами. Важливу роль у розвитку цього наукового напряму відігравало моделювання як інструмент пізнання, що дає змогу досліджувати процеси чи об’єкти шляхом імітації їхньої поведінки іншими, більш зручними для аналізу системами.
Математичне моделювання здавна використовується як універсальний інструмент для наукових і практичних завдань. Воно дає змогу підвищувати ефективність виробництва, сприяє розвитку технологій і зростанню продуктивності праці. Як інструмент пізнання, моделювання забезпечує можливість швидко й ефективно досліджувати об’єкти на всіх етапах їхнього життєвого циклу — від проєктування до створення та експлуатації.
Розв’язання задач математичного моделювання процесів, явищ і об’єктів у загальному випадку пов’язане з постановкою задачі, розробленням математичної моделі, створенням методів моделювання, формуванням обчислювального середовища та проведенням обчислювальних експериментів.
На момент заснування журналу у 1979 році вже було накопичено значний досвід у галузі розроблення методів моделювання. Водночас складні проблеми, що виникали під час реалізації моделей, часто розв’язувалися із застосуванням методів і засобів електронного моделювання.
Привабливість електронного моделювання зумовлювалася високою гнучкістю, можливістю швидкої зміни параметрів і структури моделей, зручністю вимірювання та реєстрації змінюваних величин, а також наявністю розвиненої елементної, зокрема мікроелектронної, бази. Це дозволяло ефективно відтворювати поведінку складних динамічних систем у реальному або прискореному масштабі часу, а також досліджувати їх в екстремальних чи аварійних режимах, недоступних для реальних об’єктів.
Вагомий внесок у становлення та розвиток електронного моделювання зробила наукова школа Георгій Євгенович Пухов. Під його керівництвом активно розроблялися теоретичні основи й комп’ютерні засоби моделювання. З метою поширення наукових результатів і їх обговорення з ініціативи Г. Є. Пухова було засновано науково-теоретичний журнал «Електронне моделювання». Перший номер вийшов у серпні 1979 року, а сам Г. Є. Пухов став першим головним редактором журналу .
У журналі «Електронне моделювання» публікувалися матеріали, що всебічно висвітлювали питання математичного моделювання. Це відображено в основних тематичних напрямах журналу (1979–1995 рр.):
- теорія моделювання;
- організація структур і обчислювальних процесів у проблемно-орієнтованих ЕОМ і системах;
- аналіз, синтез, оптимізація та ідентифікація електронних кіл, середовищ і систем;
- технічні засоби моделювання;
- точність, надійність і діагностика електронних систем;
- системні дослідження та моделювання в енергетиці;
- застосування методів і засобів моделювання в науці, техніці та економіці.
Г. Є. Пухов приділяв значну увагу якості публікацій: він особисто переглядав матеріали, підготовлені до друку. Для забезпечення високого наукового рівня було запроваджено внутрішнє та незалежне зовнішнє рецензування, після чого рішення про публікацію ухвалювала редакційна колегія. Ці принципи зберігаються й сьогодні.
З 1979 року методи та засоби математичного моделювання зазнали суттєвого розвитку. Значний прогрес у технічних і програмних засобах змінив роль електронного моделювання. Попри це, основна спрямованість журналу залишається незмінною: висвітлення результатів досліджень, пов’язаних із розробленням і застосуванням методів моделювання в науці, техніці та економіці.
Історично змінювався і статус журналу. У 1991 році було створено міжнародну редакційну раду, а вже у 1992 році журнал отримав статус міжнародного.
Важливим етапом розвитку стало видання англомовної версії журналу видавництвом Gordon and Breach (США) під назвою Electronic Modeling (1981–1991 рр.) та видавництвом Taylor & Francis (Велика Британія) під назвою Engineering Simulation (1992–2001 рр.). І весь цей же період журнал індексується міжнародною базою Scopus (https://www.scopus.com/sourceid/73589)
У 1999–2016 роках головним редактором журналу був член-кореспондент НАН України В. Ф. Євдокимов. Із 2016 року й донині журнал очолює член-кореспондент НАН України В. В. Мохор.
Упродовж останніх років тематика журналу істотно розширилася відповідно до глобальних технологічних викликів і трансформацій. Поряд із класичними напрямами математичного та електронного моделювання значну увагу приділено питанням кібербезпеки, зокрема в енергетичному секторі, дослідженню стійкості та резильєнтності складних інфраструктурних систем, розвитку сучасних цифрових технологій. Важливе місце посідають дослідження із застосування методів штучного інтелекту та машинного навчання в задачах моделювання й аналізу, а також використання розподілених технологій, зокрема смарт-контрактів і блокчейн-рішень, для забезпечення надійності, прозорості та безпеки функціонування складних технічних і соціально-економічних систем.